littercon
Читателей на странице:
Дорогие творческие друзья,
Приглашаем разделить ноты осеннего вдохновения и принять участие в конкурсе
” Октябрь пленит ковром багряным” с 9 октября по 10 ноября 2024г.
Октябрь пленит ковром багряным,
Касаясь грустно-нежных струн,
Рассвет в оправе филигранной,
Колышет тополь ветер-вьюн.
Листва играет с ветром в прятки,
В кофейном аромате на веранде,
А птицы улетают без оглядки,
Им помахав октябрь галантный.
Осенняя пора в палитре золотой,
Рисует златотканой акварелью,
Последуя за потаенной мечтой,
Тайну любви вплетая в ожерелье.
Вальс осени в янтарном шарме,
Звучанием октябрьского дождя,
Восторг даря в природном храме,
Вплетая мудрость в осенние года…
Пусть октябрьское вдохновение творит самые искренние ноты поэтической души, в осеннем ожерелье и янтарном шарме. Благодарим Вас за то, что Ваш творческий ритм звучит в унисон с Littercon. Пусть мудрость осенней души всегда озаряет Ваше поэтическое сердце.
С творческим созвучием
© littercon
Октябрь, осенняя пора в разгаре,
Клин журавлей летит на юг.
Тепло нечасто этот месяц дАрит,
Темнеет раньше все вокруг.
И с темнотою наступают ночи,
Они длиннее с каждым днём.
А день становится короче,
И к дому мы задумчиво бредем
Навстречу приближению зимы,
Хотя октябрь – осенняя середка.
И видятся о лете ночью сны,
И часто портит настроение погодка,
Когда зарядит монотонный дождик,
Не хочется из дома выходить!
Спасает от дождя нас зонтик,
А дождь так долго продолжает лить!
Дякую, мила Каролін, за чудову душевну поезію!
Осіння лірика своєрідно впливає на наші відчуття, дарує ще трішечки тепла і затишку.
Зичу усім добра, радості, здоров’я, гарного настрою біля сімейного вогнища або у колі друзів!
Панянкою вважають гойну осінь,
гостинно зустрічають звідусіль.
Похолодає, наче б то, невздовзі,
а зараз “Бабиного літа” фільм.
Надворі гарно, сонячно, тепленько,
хіба що дощик десь процяпотить.
Влаштовують сусідки посиденьки,
не розпатякай, вітрунисько, цить!
Зерно золочене обмолотили,
зібрали у засіки на току.
Життя і праці копіткі мотиви.
Тобі хотілось казку не таку?
Пузатими подвір’я гарбузами,
лоскоче запах яблук у садку.
Рої осині груш не обкусали,
почастувати діток усаджу.
Неначе їжачки оті маленькі,
підглянуть зірко на смачне в обід.
Так люблять ласувати солоденьким.
— Куди ж ти, непосидо, вже побіг?!
А ось і молоді в кружку красуні,
торкає осені їх оксамит.
Промінчик сонця в щічку поцілує,
сором’язливо червоній за мить.
Туман сховав пістряві краєвиди,
багряне листя в росах мерехтить.
Запишилась калина миловидно,
до серця припадає й молодить.
Шипшина теракотової барви
рясніє у долині поміж верб.
Пташину зграйку снідати направить,
покриють колюхатий кущ по верх.
Немає нудної пори ніколи,
негарної як жінки не бува.
Розлитий світ природи у любові,
є половинка кожному своя.
Туман клубочиться в долині,
немов куріє з ватри дим.
Здалека погуки долинуть,
їх рвучко понесуть вітри.
Моросить землю жвавий дощик,
збирає в листі крапельки.
Ти кажеш стоп, а може досить,
пригріло б сонце залюбки.
Осінні журяться мотиви,
оголюються ген садки.
Багато всього зародило,
устигни в погріб занести.
В довілля бульби, моркви, яблук,
запаси гарні поготів.
Авжеж, на зиму пристарайся,
займів не мати чи боргів.
Як відчуваєш радість серця,
то поділися почуттям.
Гриза зникає й ворожнеча,
хлібину навпіл розлупай.
Про світ безмежної любові
усім довкола розповіж.
Усього вдосталь, слава Богу,
поміж людей і роздоріж!
Білі хризантеми
гойда увсебіч.
А як стане темно,
то засяє ніч.
Вітерець повіє,
обійме за стан.
Ще на довгих віях
залюбки не спав.
Білі хризантеми
гойда увсебіч.
А як стане темно,
то засяє ніч.
Пуп’янками ніжно
заласкає світ.
Зоряної нічки
вибіжать навстріт.
Білі хризантеми
гойда увсебіч.
А як стане темно,
то засяє ніч.
Квіти ці розкішні
подарують сміх,
радість, щастя, втіху
і кохання всім.
Білі хризантеми
гойда увсебіч.
А як стане темно,
то засяє ніч.
Любощі взаємні
для коханих віч,
білі хризантеми
притуляє ніч.
https://youtu.be/iGO52CPR4zQ