Читателей на странице:
Заметушилася пора осіння,
неначе господиня при печі.
А хто її дбайливість цю оцінить,
поправить трішки одяг на плечі.
Все порається, з копіткої праці
немає відпочинку в тих угідь.
Приготувати щось, а мо’ попрати,
прибрати до ладу заздалегідь.
Жаристо садовиння перестигло,
чемплять кукурудзи і гарбузи.
Приходьте тож привітно на гостину,
знайомих, рідних, друзів запроси.
Жовтіють у садку пахучі груші,
набрався в повні виноград.
Як краєвиди ті беруть за душу,
потічки в бистрині вурчать.
Вівчар із костуром у камізельці
стоїть на чатах на горбі.
Забилось тріпко, наче в зайця, серце,
десь сіроманець перебіг.
Зробилося дерев вощане листя,
птахам сховатись ніде в ніч.
Ген тільки сонечко ледь-ледь заблисне,
запалить вогника для віч.
Повіє вітер рвучко в гай чимдалі,
закрутить куряву з доріг.
Корисне щось іще не починали,
за літа дар хто приберіг.
Устигнути б поповнити запаси,
зібрати добрий урожай.
Наважитись в коханні вже зізнатись,
час цінний змарнував на жаль.
Бо осінь ніби вельми гарна жінка,
хоч може, далебі, в літах.
Прихвалювати варто вроду щиро,
щоб усміх на устах злітав.
Нехай життя збігає мимоволі,
найкраще дітям віддамо.
Їм довго ще купатися в любові,
за осіню ще осінь знов.