Читателей на странице:
/рондель/
Горобиново зріли літа,
А здавався весь світ полуничним!
Не летіла – повзла темна нічка,
Задощила сльозою відтак.
Вітер листя зів’яле змітав,
Шепотів щось палке, споконвічне,
Горобиново зріли літа,
А здавався весь світ полуничним!
Защеміло між гам і октав,
Цій порі меланхолія звична,
Мурмота́ла її тиха мжичка,
Доки Вересень Осінь вітав,
Горобиново зріли літа.