Читателей на странице:
Наблизилась зарання осінь
І прохолоду принесла.
Розлючені сховались оси
В садку у затінок крила.
Солодкі груші ваблять певно,
Закінчується вже тепло.
Молочно зрожевіло небо,
Проміння далі відвело.
Закутане у сірі хмари,
Ледь пробивається блакить.
Ще літнім сонечком так марить,
Назустріч осені летить.
Пожухле листя під ногами,
Від спеки репана земля.
Незграбно холодом жахає,
Як зранку роси задзвенять.
Достиглі яблука спадають
І котяться в сухій траві.
Їх полюбляють як сподавна
Носити їжачки собі.
Припорошило перепуття,
В ровах бур’ян і чагарі.
Нічну пору би перебути,
Зустріти сонце ще вгорі.
Ще й літо бабине святково
Не відгуляло ту пору,
Коли пугутькала і сови
Живитись будуть у боргу.
Побудь із нами, гожа днино,
Не понукай змінить красу.
Стараються все господині,
Від праці добре не заснуть.
Хвилюють спозаранку й денно
Турботи дбалі, копіткі.
Встають, коли іще затемно,
Знемога застає вночі.
Тривоги падають доземно
Та сподіваємось на мир.
Зрадіє щиро кожне серце,
Бо квапить світ мінливу мить.