Читателей на странице:
/вільний переклад вірша Миколи Діка «Ніч минулого»./
Згадайте: зустрічались ми у червні.
В примор’ї теплім місячна галера
Була уповні. Й вечір – нескінчений…
А ранок став для нас червоноперим.
Яка нам ніч припала – не згадаю,
Серцевий дріб і губ медовий присмак,
Кружляння в невагомості безкраїй
І ночі мить, яка горіла хмизом.
Нам заздрість зір було не побороти.
І коники, що слухали коханих,
Розписували все одразу в ноти:
Звук скрипок впівніч досить непоганий.
А хвилі шепотілися, чарівні,
Манила нас посріблена дорога.
І дві душі у загадкову північ
Ішли скоріш від привиду нічного.
Літа промчали… й ніч палка, безкрая
Лишилась в невідправлених конвертах.
А я наївно відповідь чекаю
Із юності в цілунках тих, нестертих.
Картина Моніки Луньяк, Польща.