Читателей на странице:
Липневе сонце над Воздвіженкою сяє.
Стривай, не йди, безхмарна мить.
Над містом, як намисто, промінь грає.
А в серці передбачення щемить.
Тривога. Почуття знов небезпеки.
Життя від смерті відділяє мить.
Ти в тінь ховаєшся від спеки.
А в серці передбачення болить.
Світ дивиться, як ворог нас вбиває.
Як Україна у вогні горить.
Ні, не зупиниться ця ненаситна зграя.
Чому ж у світу передбачення мовчить?