littercon
Читателей на странице:
Дорогие творческие друзья, в продолжении философской темы, приглашаем принять участие в творческом конкурсе “Когда-нибудь всё обретает смысл…” с 27 марта по 9 мая 2024 г.
Когда-нибудь всё обретает смысл,
Случайности.. их просто не бывает,
За всё Господь дарует нам сюрприз,
И истинности свет не затмевает.
Когда-нибудь всё обретает смысл,
Вчера…печали и жизни истязания,
Сегодня… же принятия мысль…
Оставив страх от самобичевания.
Когда-нибудь всё обретает смысл,
Ошибки преподносят нам уроки,
С колен поднявшись снова ввысь,
Несёмся в жизненном потоке…
Когда-нибудь всё обретает смысл,
Шаг, выбор, каждое мгновение,
И вдруг всё появляется из-за «кулис»
Как важны здесь благодарения..,
Когда-нибудь всё обретает смысл…
Творите неустанно с нежным творческим оптимизмом и любовью к жизни, дорогие друзья!!
С творческой созвучностью
© littercon
Чужое зло нас учит своему добру,
Ошибки наши учат нас прощать чужие,
Уроки жизни я по-прежнему беру,
Хотя уроки не кричат – они “немые”,
Но учат многому того, кто им внимает,
Кто извлечёт из каждого проступка вывод,
Не каждый человек всю мудрость жизни понимает,
Но если смысл дошел до нас и нами принят,
Становимся добрее и сильней
И оправдания себе уже не ищем,
И не теряемся мы в суматохе дней,
И будем праведней и где-то даже “чище”!
Все смысл имеет, даже все ошибки
Необходимы, чтобы стать мудрей,
По жизни мы порой плывём, как рыбки,
Не понимая всей вины своей
Перед людьми, однажды не прощеными,
Перед людьми, которые желали нам добра,
Но наступает миг, когда те дни, что были “черными”,
Научат нас тому, что жизнь была мудра,
Давая нам свои “тяжёлые” уроки,
Из них мы извлекли, в конце концов
свой верный вывод,
Ошибки будут вновь, ведь мы “не боги”,
И будет понят каждый день и нами принят!
Нам продолжай давать урок судьба,
Мы станем лишь добрей от зла чужого,
Не будем злиться на других и на себя,
Любить и верить в чудо будем снова!
Спасибо, Каролин, за этот конкурс и за Ваш пост.
Он заставляет серьезно задуматься над “мелочами”, которые вовсе таковыми не являются!
Все события, происходящие с нами, можно воспринимать, как уроки, которые жизнь даёт нам. Но мы не всегда задумываемся над смыслом происходящего, “пропускаем уроки”.
А задумавшись, начинаем что-то понимать. Как говорится: “всякому овощу свое время”. И приходит время, когда мы глубоко осознаем этот смысл. А смысл есть всегда и во всем.
СМЫСЛ В ПОИСКЕ
В каждом веке расцвет прохиндеев,
Они деньги лопатой гребут,
Не должно так быть по идее,
По идее в почете труд!
Гений только талантом богат,
А прохвосты деньгами богаче,
Нет в России больших зарплат
Для людей без машины и дачи!
Только есть у души на донышке
Песня звонкая соловьиная,
Доброта, красота и солнышко,
Безразмерна, как небо синее,
Та любовь, что в сердце бездонном,
Ко всему, что достойно любви,
Та любовь, как Россия огромна,
Ты как хочешь её назови!
Не в названии дело а в сути,
Чувства добрые красят судьбу,
Добрый день вам, добрые люди,
Вышли с вами мы вновь на тропу
Новых дел, и еще новых мыслей,
Ищем с вами мы лучшую долю,
А без поиска в жизни нет смысла,
Мы творим свою участь на воле!
Мила Каролін, вельми насущна тема. Як потрібно збагнути суть життя, зрозуміти сенс буття, підніматися і знову прямувати.
Дякую за такі не тільки філософські, але і життєві рядки. Благословенного дня!
Як важко витривати в світі,
Коли жорстоко щось гнітить.
Через не можу, геть сопіти,
З хрестом іди вперед щомить.
Забудь прокльони й нарікання,
Всі негаразди, глум невдач.
Навчись промовисто кохати,
До заохочення пробач.
Візьми свій хрест і далі стьобай,
А навіть важко є якщо.
Проймись Господньою любов’ю,
Бо не завадить чень ніщо.
Ніякі не зламають кризи
Відваги жити, тож, щодня.
Зі злом нещадно поборися,
Дає Бог право на життя.
Із вдячністю приймай щоднини
Що у колізіях стає.
Як серце тихо защеміти
Спроможне з радості твоє.
Ще сподівання і надія
Полум’яніють до висот.
Учинки милосердя дійсні,
Драбину до небес возводь.
Зміцнілі підіймати крила,
Зустріти квітвяну весну.
Любов з просторів ціль відкрила
Побачити святу красу.
Чекає славна перемога,
Здолавши прикрість і гріхи.
Не відрікайся лиш од Бога,
Для Нього завше дорогі.
Кохати — значить підніматись,
Спроквола може десь з колін.
Щастить знайти в терпінні радість,
Що взяв хреста не пожалів.
Весенняя терраса
На террасе смаковать тирамису.
Кофе ароматный попивать.
Пить глотками мелкими росу.
Кислород разлившийся вдыхать.
Делать вид, что жизнь вся впереди,
Пыль дорог заждалась моих ног.
Жизнь моя, со мной поговори,
Расскажи, что смог я и не смог.
Расскажи, что ждёт меня вдали –
Все ль здоровы, кто так дорог мне.
И в какие дали корабли
Увезут меня, как в дивном сне.
Мне б смотреть на эту красоту,
Солнца луч запутался в цветах. .
Я сижу и ем тирамису.
Весь в воспоминаньях и мечтах.
Милая Каролин, изумительные стихи! Мудрые, добрые, прекрасные!
Благодарю Редакционную Коллегию за новый увлекательный конкурс.
Всем желаю успехов и вдохновения!
Благодарю,дорогая Людмила!!Пусть жизнь наполняется особым смыслом! Мира и любви Вам!
Не стоит о былом жалеть.
Вчерашнее прошло. Лишь память
Оставит горстку листьев тлеть.
Но снова разгорится пламя.
Не стоит о былом жалеть…
Перечеркнуть всё не спеши.
Мы будем жизнью наслаждаться.
Не гаснущий костёр души
Зовёт нас снова возрождаться.
Перечеркнуть всё не спеши…
Розквітла ж рясно вже весна,
Бруньок зелених ген розмаї,
Трава узбіччям проростає,
Хмеліє пахощами вся.
Краса велична навкруги,
Куди не глянеш кругозором.
Росинки світяться прозоро,
Мака веселкою дуги.
У пуп’янках рожевих цвіт,
Веселі майвом абрикоси.
На вітерці розпустять коси.
Біліє пелюстками світ.
Маленькі крапельки дощу
Нагадують про свіжість денну.
Блакить пробудженого неба
Коханням юним сповіщу.
Хай мир панує і любов!
Аби вже зникли всі тривоги.
Додому звернуті дороги
Дитячий усміх стріне знов.
Життя Воскреслу радість нам
Яви, Всемилостивий Боже.
Розбий ущент ярмо вороже.
Розквітла ж рясно вже весна.
Весна таки рання / не перша та юна,
Незгоєні рани, / у душу як плюнуть.
Повіє ще холод, / деінде і вихор.
Нівечить все ворог, / нічого не виграв.
Але сонце любе / зігріє нас щойно —
Незгоди всі люті / покриє любов’ю.
До серця припаде / кохання ласкаве.
Зірок міріади / не врочать заспати.
Довкілля казкове, / духмяне і пряне.
Березові соки / і квіт на полянах.
На луках зелених / весняне роздолля.
Віночки заплели / барвисті доволі.
Дівчатка мов жевріт / у росах квітвяних.
Вітаються чемно, / як тільки поглянеш.
Та годі вагатись / відчути ту ніжність,
Щоб замилуватись / цвітіннями вишні.
Не вийде розпуці / життя розірвати,
Ніякій розлуці / не довго бувати.
Бо завше опісля / ранкових туманів
Як сонечко звисло, / так робиться гарно.
Весна переможна / у будь-який прояв.
Лукавих стриножить / без вибухів зброї.
Сильніша за атом, / стократно потужна.
Шарлатові знади, / безсмертя у душах.
Дякую за чудову філософську лірику, пані Каролін. Вірю, що зерна добра, що Ви даруєте своїм поетичним словом, проростуть у справжній Людині.
Людині
Істото-зернинко,
в гігантському світі
при темряві й світлі –
будь завжди Людиною.
Тут сенси єдині:
душевні перлини всім
у спадок лишити.
Яскрава піщинко,
в життєвих болідах
ти є індивідом –
а отже, Людиною.
Літа швидкоплинні:
здається, хвилина і –
задув іскру вітер…
Крок. Рік. Іменини.
ще п’ять – учнем піде,
миттєвість – освіта,
і пара з дитиною.
Завдання людини –
лишитись Людиною,
й закласти це в дітях.
Знакове
Мастила веселковою палітрою
Весна. Тріумфувала злива, плакала.
Неслась молитва, у війні обвітрена:
«О Боже, хай це буде добре знакове!»
Яскравий снопик постелив надією
на мир… Жорстокість зникне із жадобою.
І прийде день, якому всі зрадіємо,
Про це морзянку дощ рясний видзьобує.
Дивилися на диво люди зболені,
(Душа із небом наче так балакала..)
Людина бачить те, що їй дозволено…
«О Боже! Хай це будуть добрі знаки нам.»