Читателей на странице:
“… Я їм тоді проспіваю,
Все, що колись ти для мене співав,
Ще як напровесні тут вигравав,
Мрії збираючи в гаю…
Грай же, коханий, благаю.”
Леся Українка.
Укриють коси сумом посивілим
В тих снігах безмежжя виднокраю.
Зболілим серцем, в зраді обгорілим
Я їм тоді проспіваю…
Кохала, Лукаше… від того й гину.
Палка душа тобою ще жива.
Тож заспівай, коханий мій, єдиний,
Все, що колись для мене ти співав.
Хоч білий сніг ліг мороком у гаю –
Зима не має на кохання прав.
Тебе я, як раніше виглядаю,
Ще як напровесні тут вигравав.
Сопілки звуки ніжним дивоцвітом
Вторять серцю лагідно: кохаю…
то дай же слово, що лишимось в літі,
Мрії збираючи в гаю…
…Уже не літо. Мерзну я від зради.
квіт кохання крихтами жебраю.
Чому ти сумно віти мої гладиш?
Грай же, коханий, благаю…