littercon
Читателей на странице:
«И чайки разбиваются о скалы, когда море их предает…»
Чайки — символ свободы и неприрученной красоты моря. Они покрыты белыми перьями, поднимаются в воздух высоко, словно олицетворяя чистоту и свежесть. И все же, иногда они сталкиваются с трагической судьбой: они разбиваются о скалы, их прекрасные крылья рвутся на клочья, когда море, казалось бы, предает их.
Этот образ становится метафорой для жизни человека. Мы, как чайки, стремимся к своей свободе, мечтаем о небесах и широких просторах. Мы стремимся к тому, чтобы летать высоко и свободно. Но в нашей жизни часто встречаются преграды, которые, кажется, не дают нам расправить крылья. Эти преграды могут быть как внешними, так и внутренними — физическими или душевными. Иногда, когда кажется, что мы уже почти достигли своей цели, что небеса уже совсем близко, жестокий поворот судьбы бросает нас о камни разочарования и трудностей.
Море в этой метафоре символизирует саму жизнь, с ее переменчивостью и непредсказуемостью. Море может быть спокойным и благосклонным, как ласковая мать, но иногда оно может превращаться в бурю, вырывая из нас последние силы и веру в себя. В такие моменты кажется, что море, вместо того чтобы поддержать нас, подставляет под наши шаги скалы предательства и разочарования.
Однако, как и чайки, мы должны помнить, что каждое разбитое крыло, каждое падение — это не конец пути. И мы, сталкиваясь с трудностями и разочарованиями, можем научиться извлекать уроки из каждого испытания, становиться сильнее и мудрее.
Таким образом, образ чаек, разбивающихся о скалы, когда море их предает, напоминает нам о важности не терять веру в себя и свои возможности даже в самые темные моменты жизни. Помнить о том, что даже когда кажется, что весь мир против тебя, можно найти в себе силы вновь подняться и продолжить свой полет к своим мечтам и целям.
Присоединяйтесь к философскому размышлению в прозе или стихах на тему » И чайки разбиваются о скалы, когда море их предает..».
Душевного вдохновения в творческой музе LITTERcon, дорогие творческие друзья!
С творческой созвучностью
© littercon
Мужская душа[Сергей Саратовский Ущев]
Мы можем управлять своей душой,
Вдохнуть в нее невиданные силы,
И справиться с бедой большой.
И с нашим телом вместе до могилы
Сражается и трудится душа,
Ликует, празднует и… ленится,
То все преграды на пути круша,
А то, как сломленная пленница,
Плывет безвольно по судьбы течению,
И не душа, а сами в этом виноваты,
Что не хватило нам самим терпения,
Что не сражались мы, как стойкие солдаты!
Нас может ошарашить слабый пол,
Не оценив, не поддержав и даже предав,
Но должен быть мужик, как ледокол,
Учиться надо на победах наших дедов
Держать удары от врагов и женских чар,
И быть хозяином своей судьбы и воли.
Душа — нам Богом данный дар,
Нам съевшим не один пуд соли
Нельзя быть сломленным ничьею силою,
Мужчина должен все уметь снести,
Напрягшись мышцами и жилами,
Себя и всех, кто дорог нам, спасти!
Спасибо, дорогая Каролин, за образное обращение к нам, Премиум-авторам! Очень верно и красиво написано! Я вспоминаю девиз из одной книги: «бороться, искать, найти и не сдаваться!».
И об этом мое стихотворение «Мужская душа»!
Щиро дякую, пані Каролін, перший вірш,який відчула за цією темою, був рондель.
ЧАЙКОПАД
/рондель/
Чайки розбиваються об скелі,
Багряніють хвилі в бурі зрад.
У зневірі повній – чайкопад,
Бо думки штовхають невеселі.
Пір’я тьмяне і образ шрапнелі…
Мляві крила… Серця рваний шмат.
Чайки розбиваються об скелі,
Багряніють хвилі в бурі зрад.
Біль такий – линяють акварелі,
Біла птаха – ти ж бо бік добра.
То чому в очах така жура?!
…Засичать піщані карамелі –
Чайки розбиваються об скелі.
А МИ — ЯК ЧАЙКИ
А ми, як чайки, прагнемо свобод,
До мрії тягне особистий простір.
І крила наші визріють, їй-бо!
Хоч між завад – розправитись непросто…
Здається, що вже до мети от-от…
і будемо по-справжньому щасливі,
але новий життєвий поворот
готує чергову свою мінливість.
Бурхливість долі… ніби хвиль шторми,
буремно сили рвуть і віру в себе
між скель розчарувань застрягли ми
Але у відчай падати не треба.
Зосвоюємо кожен свій урок:
йдемо крізь терни відчаю і зради.
Та промінь світла знову ллє добро
В новий політ зове тебе літати.
Окріпнуть крила. До нових висот
життєві ритми спокусять шалені.
Ми всі, як чайки, прагнемо свобод,
Вдихаючи омріяне в легені.
Дорогая Каролин, одновременно прекрасное и печальное олицетворение тягот нашей жизни с чайками разбивающимися о скалы. Как мудро и верно сказано, что мы до последней минуты, до последнего мгновения должны не терять веру в свои силы, оставаться мужественными и стойкими до самого конца. Огромнейшее Вам спасибо за мудрость жизни и красоту слова. Успехов Вам, здоровья и новых творческих идей.
Чайку ветер несёт
Как волна за волной
Ускоряют свой бег,
Так нам снится покой,
А его в жизни нет.
Чайку ветер несёт
На большую скалу.
Вмиг прервался полёт.
Смерть страшна наяву.
Поправим каждый шаг,
Пока жив и селён,
Пока горестный мрак,
Не коснулся копьём.
Каждый день, каждый миг
Словно новый урок.
В жизни много интриг,
Бесконечных дорог.
Пусть душа не болит.
Смелость горы берёт.
Всё плохое сгорит,
Боль утихнет, пройдёт.
26.02.2024
Чаїні поклики, невід’ємні від морської романтики. Чого ще бажати? Простір і океан хвилюючого натхнення. Схоже, у тім чаїнім ячінні відбивається відгомін наших почуттів. Неперевершено, глибоко і злито воєдино в тих каскадах бушуючої стихії і людської відчайдушності. Гармонія природи. Дякую, мила Каролін, за творчі піднесення і силу духа, що дарують заспокоєння і енергію, посил до творчості і непосидючість почуттів, рух, що ллє струм оживлення і постійного реваншу віднайти берег у безкрайніх акваторіях. То щось захоплююче, нестримне і шалене, до екстриму і насолоди!
Усім попутнього вітру! Нехай вітрила любові несуть нас до незнаного відкриття чогось нового і бурхливого, до золотих мисів надії, де скарби найзаповітнішої мрії, щастя і кохання, навіть на безлюдному острові, тільки вдвох, бо більшого щастя не існує, як пара крил, що підносять до небес над безоднею морської гладі.
Творчого невичерпного натхнення!
Дякую щире від чайок з Білого озера.
Ми подорожні в цьому світі,
неначе летимо без крил.
Так щастя хочеться зустріти,
ніхто би небо не закрив.
А доля в нас, немов чаїна,
чомусь постійно ячимо.
Не бережемо України,
хоча клянемось на любов.
У небі чистому дедалі
забруднення, ядуха, дим.
Поезії якійсь складали,
ачей крізь муки не сходив.
Повіємось за кращим крамом,
нап’яв вітрильника цупкіш.
Чужого ніби-то не крали,
пролазячи юрби поміж.
А хвилі бурять небезпечні,
накрити з головою мчать.
Невже безкрилі наші плечі?
Розп’яте на щоглі життя.
Не знаємо, місця де рибні,
хоч віддає десь на віжки.
Так прагнемо добра і миру,
але дороги не знайшли.
У шторм силкуємось буремний,
щоб вистояти на плаву.
Весла у руки не беремо,
чіплятись ледь за щось вживу б.
Накренить буревісник хибно,
тривогу б’ючи на кормі.
Широкий не залишить вибір,
лиш свою совість докори.
А хочеться сягнути неба,
щоб чаєчкою полетіть.
Спіткала каверзна богема,
замість човна зійшли на пліт.
Пліткуємо про перемогу,
завищивши показники.
Попереду нас круч пороги,
туман же видимість закрив.
На Бога маємо надію,
як ті птахи, що з треб живуть.
Допоміжні вітри надійдуть,
струть сумніви і каламуть.
Летіти далі кличе воля,
не падати вниз стрімголов.
Керманичі своєї долі,
адже в серцях палка любов.
Цікава, глибока тема для переосмислення життя… надихаючий напрям.
Дякую авторам за тонку й філософську лірику!
ЧАЙКИ
Чайки розбиваються об скелі,
Коли їх море зраджує…
Так і блукають каравани в пустелі,
Шукаючи оазис води,
А він міражами жартує…
Життя кожного з нас гартує,
Даючи найважчі уроки:
Когось приголубить,
Когось поцілує,
А потім скидає із скелі у низ –
Рахуючи кожні кроки…
Життя не навмисне нас гаптує,
А задля нашої ж безпеки…
Бо кожна душа –
Це вир невідомості,
Рій небезпеки,
Прірва безмежної свідомості
І між світами – межа,
Але у кожного вона своя…
А на якій глибині твоя?
Чайки розбиваються об скелі,
Коли їх море зраджує…
Отак і закохані – болісно
Відчувають перше кохання…
Часто, наодинці із собою…
Не розуміючи, що серце у них є:
Воно шукає лиш своє.
Прекрасно! Именно так! когда кажется, что весь мир против тебя, можно найти в себе силы вновь подняться и продолжить свой полет к своим мечтам и целям. Спасибо милая Каролин,всегда оптимистично и душевно