Читателей на странице:
Узимку неймовірно файно,
коли м’який сніжок довкіл
і сонечко промінням тішить,
засліплює зір з відзеркаль.
Мороз малює візерунки
на павутинні, гіллі, склі.
Помпезні, чудернацькі, гарні.
Відтінок задуму зими.
Сніжинки сипле із хмаринок,
з торбинки подарунків мрій.
Цілунками зволожить личко.
Закохана твоя пора.
Заледенілий іній срібний
на деревах у перелив.
Дзвенить на легкий сколих вітру
під мерехт з янтару зірок.
Блакитні піднебесся й гори,
що шпилять гострим відчуттям.
На спуск ґринджоли зачекались.
Відлуння струшує ледь сніг.
Візьми до рук чарівну ліру,
торкнись пір’їнкою струни.
Повітряного поцілунку
гаряче полум’я пече.
Перлинкою тривожне серце
у грудях б’ється знов зі сну.
Ранкові сили мимоволі
пробуджуються до життя.
Ти освіти світ добротою,
ліхтариком тепла душі.
Світлини зимової казки
побачиш відблиском добра.
Кохання на вершині скелі,
яке розтоплює сніги.
Не біймося прийняти долю,
бо щастя поруч – ти і я.