Читателей на странице:
Дедалі сонечко спроквола
виходить із похмурих хмар.
День прохолодний гілки голі
на деревцятках приховав.
Жовтаві розчинились барви
на сірім небі в промінцях.
Сніжинки білі незабаром
зимову пору сповістять.
Ще квіти тчуть пізньоосінні
яскраві візерунки дня.
Синиці вивчать гарну пісню,
щоб перехожих зупинять.
Періще вітер із дощами,
а листя мокне на землі.
У сквері щось задеренчало,
неначе гілками по шклі.
Звабливо привертає очі
під цокіт жвавих ноженят.
Медвяну камедь ніби точить
загадка: чи не заміжня?
Краплинками по парасольці
думок враз хтивих тих у такт.
Поглянь ласкаво щойно, сонце,
бо стрепенувся вгору птах.
Не поспішай у мандри, прошу,
зігрій ще серденько моє.
Хай не полохає нас осінь,
що казка швидко промине.