Читателей на странице:
Чи була я щасливою? Так!
В казку осені крила несли.
Тайна, загадка, в маренні птах,
Вірна Муза… Весела й сумна…
Сяйвом кручі… Змієві вали.
Сонцелюбна я… Просто війна…
І не звикнути й досі ніяк
До заграв між духмяних копиць.
Тріпотить листям-золотом парк,
Захищаючи свій оксамит.
Адже поруч рве небо, кипить,
Як багато втрачаємо ми…
Дні тривог морок сіють і смерть.
Ріжуть землю ракети ножем.
Плач жіночий – як осені смерк:
Скрізь руїни, вогонь, чорнота.
Переможемо темінь? Авжеж!
Знову стану щасливою? Так!