Читателей на странице:
Танці в місячному сяйві.
Тихо у липневу ніч.
Спрагло, віддано кохаймо
З пристрастю у пересіч.
Як роса на квітколожі.
Пахне влітку чабрецем.
Притьмом бігли насторожі.
Поцілунки в стик лицем.
Вітер бавився волоссям,
Пестив приязно цілком.
Ніби горішньо здалося,
важкість соковитих ґрон.
Зоряного пилу хмари
наряджали молоду.
Ніжно досхочу кохали.
Через перелаз гайну.
Гаряче стає побіля,
наче з вогнища дав гарт.
Ми до щастя хутко бігли,
як веселки ллє дуга.
Люблячого серця посил,
найжаданіші зразки.
По росі ходили босі,
квіти тішили рясні.
Закружляли в мріях ночі,
поцілунками сплелись.
Від бажання ще солодші.
Зорепади тягнуть вниз.
Робиться напрочуд гарно.
Рій сріблястих світлячків.
Крильцями дзижчать попарно.
Обіймати так схотів.
Танець ніччю в поєднанні
цих закоханих сердець.
Ми у небеса пірнали,
стежку звідав навпростець.
Пристрасне твоє кохання,
залицяння мов юнке.
Недосвідчене й нахабне,
до розщедрення веде.
Ніби пещення кортиме,
наче подув вітерця.
Десь як дріт закоротило,
час побігти в укриття.
Вибух від боєголовки,
розлетілось на друзки.
Наші почуття б’ють ловко,
пощастить любов знайти.
Світло заяскрить вогнево,
полум’яно блисне світ.
Нам нічне пізнати б небо,
звідки падають зірки.
Гостра Carolina Reaper,
рота з дива відкрива.
В’яз гілками, трут мов, рипа.
Збіглась витівка крива.
Забелемба язикасто,
спекою вдаря в виски.
Витвір майстра би закрасти,
з радощів аж завищи.
Обдаровуй милощами,
палко й ніжно пригорни.
Ніччю хай заллє дощами,
випогодиться вгорі.
Декламуй чуттєво п’єсу,
та ввійди в репертуар.
Далі довго буду пестить,
репетуй, на біс зіграй.
Творчість ця нас об’єднає
у шаленому житті.
Зацікавлять гри й забави.
Разом крокувати втім.
Наші різні діалоги,
неоднакові абож.
Ми з тобою у любові
є тотожні тільки тож.
– Здрастуй, мила! Здрастуй, люба!
– А заскучив? Ну, привіт!
– Так, сумую. (Серце гупа).
Я біжу тобі навстріт.
– Не питай мене, як справи.
Потім якось розкажу.
– Добре, лиш тебе б застати…
– Та не перебільш, прошу.
– Рибко, ти не ображайся!
– Все, проїхали. Я йду.
– Ти пробач, що грубий часом…
– Дай переведу хоч дух.
– Ти повір, кохаю дуже.
– Та не заколупуй вже.
– Боже, за тобою скучив!
– Прибреши мені щось ще.
Ти чому так довго вештавсь,
чом не телефонував?
– Сонечко, тобі не брешу,
дуже зайнятий бував.
– Знаю все, за побрехеньки,
лінощі, байдужість, нехт.
– За тобою побігеньки,
ладен, тож, віддати все.
Дуже сильно бо кохаю!
Серця невід’ємний стук.
– За тобою серце крає.
Я тебе тому люблю!