Читателей на странице:
Місячне сяйво у небі,
Тьохка в саду соловей…
Сад у чарівній оздобі
Зоряних, ясних ночей.
Спів солов‘їний чарує,
За душУ знову бере,
Юним кохання віщує,
В спогади кличе мене.
В юності ми до світання,
Садом квітучим гуляли…
Ночі були для кохання,
Серце йому відкривали.
Начебто нитка тоненька
«Нині» з «Минулим» єднає.
Тьохка в саду соловейко,
В пам‘яті юність зринає…