Читателей на странице:
Чим пахне весняне це небо?
Солодкого цвіту жага.
Цілющої хвилі плацента,
Закріплений трав аромат.
У маєві світ зелен-листу,
Ще пуп’янків, бруньок і бджіл.
Як сонечко вранці заблисне,
Вітати коханих біжім.
Отарою білих овечок
Здаються плавучі хмарки.
Їх зорі плекають над вечір,
Цілують в обидві щоки.
Збігають додолу тумани,
У синяві ріднуть і снуть.
Коханням весняним запахли
І нам уже є не до сну.
Забарвлені в охру проміння
Розрізують навпіл блакить.
Вдихаєш на повну повітря,
У грудях легенько болить.
А трішки бентежить п’янкучо
Роздолля квітуче з під ніг.
У хвилях завивистих кучер
До пристрасті ніччю п’янить.
Дівочою свіжістю віє,
Натхнення збирати росу.
Краплинки сріблясті на віях,
Як з квітки побачив красу.
А небо запахло цукерно,
Неначе б то хліб запашний.
Запитуєш пахне чим небо?
Чим ближче кому до душі.