Читателей на странице:
Мінливості погоди нагадали
Щедротну характерність твоїх рис.
Гойніша за чепурності й надалі
Коханням у чарівності відкрийсь.
Весняний подих, світу дивовижжя.
Принадне личко погляд приверта.
Зустріти сонечко весняне вийшла.
В твоїх ясних очах красна весна.
Набубнявіли китиці вербові,
Неначе груди повні молока.
Купайся, леле, в ніжностях любові,
Ти хоч не юна, але молода.
Розкрили пуп’янки маленькі квіти,
Пробилися підсніжники з землі.
Природа хоче вже зазеленіти
На лоні у вагітної весни.
П’ють паростки, орошені дощами,
Наснагу свіжу, талу, струм’яну.
Тепла весни велебної діждались,
Життя у вирі попри ту війну.
Вона чекала стукіт у віконце,
Коханого обличчя образок.
Щоб він ласкав її, не тільки сонце,
Цілунки відчувати ще разок.
Розчісувати коси розпустила.
Сережки у берізки вниз звиса.
Обійми навперейми ніби крила.
Вирує переможна вже весна.