Читателей на странице:
Гармонія живе в усьому,
Поезія – твоя душа.
Просторочас за день став сьомий,
Як Єва у Едем ввійшла.
Найбільшої пізнав спокуси —
Похмілля яблучне — Адам.
Блаженству пристрасті попустить,
Нікому щастя не віддам.
Неначе зоряний серпанок
Прикриє тіло молоде.
Прокинулись, ніч переспали,
Ось-ось і сонечко зійде.
Найкращі пополудні барви
напіввідтінки розкрива.
Настане вечір незабаром,
не приховаєш звабних страв.
Ні прянощів ані сполуки,
Вина, що душу веселить.
Обійми, смоки, поцілунки,
Додати перцю смак велить.
Займи недоторканність цноти,
Дівочу закохай красу.
Достоту солодко висмоктуй,
Крізь роки щастя пронесу.
Нехай сміються поза вічі,
Що хочуть кажуть вороги.
Кохання полум’я удвічі
Пекельні спалює мости.
Нам не дістатись самотою
Високогір’я і небес.
Є квітка, що зривають двоє,
Коли туман з опліччя щез.
Ми разом будемо лягати,
В обіймах міцно засина.
Під ранок збуджено вставати,
Коли згадається весна.