Читателей на странице:
Ми сьогодні вранці встали – біло-біло!
На стежинці у відбитку чиїсь слід.
Аа, підтюпцем то білочка пробігла,
Також мишка-сіромаха в тім числі.
Дерева довкіл покриті в білий іній,
Небо вибилось засніжене із гір.
Все довкілля чарівливо забіліло,
Прикінці зими таке бува, повір.
Землю замете, засніжить он зненацька,
Бо не хоче відступати ще зима.
Червоніють щічки, наче ґронця, хвацько,
Горобці калину всі гуртом займа.
Сонечко яскраве дружно простягає
Нам назустріч рученята-промінці.
Дивовижно і напрочуд дуже гарно
Є напередодні теплої весни.
Треба звісно, із зимою попрощатись,
Як належне, кожному своя пора.
Інколи шукаємо ми свого щастя,
Трапиться, що поруч доля та була.
Сніг розтане у водицю незабаром,
Зникне холод, сніговиця і журба.
Розпростерті ув обіймах білі хмари,
Небо голубине в променях стриба.
Віримо у краще, бо перемагає
Достовірно світло, радість, і добро.
Усмішка, немов ковток води, як спраглі,
Щастя любить тишу, мир аби кругом.