Читателей на странице:
Весна не знала, що прийде війна…
Повільно прокидалася від сну.
Тепло, красу несла у світ вона,
Ніжність первоцвітів i зелень рясну.
Весна не знала, що прийде війна…
Про гради і ракети ще не знала…
Земля, полита кров’ю, зранена…
П’ять днів вже у вогні палала…
А їй хотілось дарувати радість!
Взялася за роботу вона завзято.
Покрила землю зеленим рястом.
Кущі, дерева одягла в зелені шати.
Садам подарувала рожево-білий цвіт.
А де ступала, оживало все смертям на зло.
Лишала по собі квітучий слід.
І землю хлібом засівала людям на добро.
Зустріла, як дітей, із вирію птахів,
З далекої дороги, немов мати:
,,В дібровах хочу чути я ваш спів!»
Ось тільки б ворога клятого здолати…
Старалася, наводила скрізь лад.
Хоч смерть тут, пекло, вибухи, тривога…
Пішла, щоб повернутись через рік назад,
Й зустріти нашу жадану Перемогу!
Zoja 24.02.2023
Зоя Міщук