Читателей на странице:
/Переспів твору Поля Верлена «Поетичне мистецтво»/
У кожнім вірші – неповторна музика ,
Мелодії та чуйності – дует.
Повітряно-легкі слугують Музи нам,
Вони з поетом завжди – тет-а-тет.
Ти йди із ними, он тріпочуть крилами,
Знаходь слова без непорозумінь:
Тоді мелодії не будуть сірими,
Слова не перетворяться в німі….
За пеленою – блиск очей прекрасних тих.
Тремтить у звуках, розчинившись день,
Осіннє небо просить зір не гаснути,
І невагома синь зі словом йде!
У барвах вірш, не кольором – відтінками,
Митець так словом розписати зміг.
До мрії мрія – від валторн з сопілками –
Тікають з ним жорстокий дух, злий сміх.
Лазурні очі Музи – за коштовне нам.
Бо кожен вірш – то до нірвани крок!
Поетам бути завжди красномовними,
Енергією вабити добро.
Бажаю звуком вірша не сфальшивити,
Музичний слух цінується завжди!
І легкість рим неси для всіх красиво ти:
Строфа поета – справжнє диво з див.
Кохання, пристрасть у солодкім раї цім,
у ритмі – особливий світлий шарм.
ранковий вітер в музиці купається –
у м’яті й чебрецю дзвенить душа…
Якщо ж твій вірш до серця не доносить – це проза…