Читателей на странице:
Зима що скаже на прощання,
чого вона назичить нам.
Не будуть люди вже страждати,
утихомирить вітру гам.
Розвидніються світ, простори
і любе сонечко сяйне.
Хмаринок вервичка прозора
відкриє небо нам ясне.
Сніжинок гарних перельоти
прикриють землю зокрема.
Не буде сліз, ні ремства, болю,
не дошкулятиме моква.
Проб’ються сміло перші квіти.
Кохане серце, усміхнись!
Красою ніжною радіти
запрошує світанку вись.
Легенький срібний ранку проблиск
надію переможну дасть.
У краще вірили, боролись,
щоб наступив щасливий час.
Зігріти б руки хоч холодні,
цілунку б хухавого жар.
Пройнятись радістю любові,
а зимна скутість, прощавай!