Читателей на странице:
Кидаємо слова наодлі,
беремся править силоміць.
Але не маємо любові,
і залишаємось самі.
Зима тікає через балку,
в сльозах заплаканих боруль.
Кого так сильно покохали,
а він узяв й тебе забув…
Звітує вранці світле небо,
хоч сонечка не видно з хмар.
Римують почуття дощенту,
все те, що в серці приховав.