Читателей на странице:
Зачепилась зима і спіткнулась,
Розгубила морози й сніги,
З неба сонцем на мить посміхнулась
І зібрала з землі всі дари.
Із дерев познімала наряди,
Ковдри теплі забрала з землі,
Оголила стежину до саду –
Заховала все десь у імлі.
І сама – у карету й помчала,
Ще й з собою взяла морозець,
Де ж знайти її тихі причали,
Щоб чарівність оту не звести нанівець.
Стріхи плачуть краплинами болю,
А сніжинки ховаються в тінь,
І тривога гуде без відбою,
Горобець гучно крикнув «цвірінь».
Щось ти, зимо, безправною стала,
Катаклізмам здаєшся без бою,
А раніше права як качала!
Хто ж грізніший стоїть за тобою?..
Світлина з мережі Інтернет