Бувало сядемо в бабуні

Читателей на странице:

678

«Радуйся! Ой радуйся, земле,
Син Божий народився!»

Бувало сядемо в бабуні,
довкола всі, заколядуєм.
У серці вогником родинним
ми зігріваємося в Україні.
Різдво святкуємо по-католицьки,
хоча роздвоєні порізно.
Сімей багато помішали,
але дають всі разом шану
маленькому, Котрий родився
на світ, як вечорове диво.
Відалась рано Михайлина,
дитя в шістнадцять на колінах.
А разом восьмеро маленьких,
різдвяним дзвоником дзеленькнуть.
Франциска, Ганна, Ясь, Антоній,
Ще Рузя, Зося і Леон.
Адель не стало у три роки,
маленьке янголя либонь.
Дідух в куточку із соломи,
в печі готують борщ солоний.
А на столі всіх страв дванадцять,
як для апостолів призначать.
Нового року сам початок
з Пастирки треба зустрічати.
Христос сьогодні народився!
Славімо ж нині Його дійсно!
Відзначмо дійство те знаменно,
бо перемога на знаменах.
Сам полюбив людей Він перший,
спасіння на хресті довершив.
Для вільних воля, рай — спасенним.
Тому на спомин хід вечері.
За ці слова ганьбили в школі,
що твір писати слід безбожно.
А навіть, як помер твій братик,
не гоже в церкві участь брати.
Тоді ходили наглядати
учителі, щоб там спіймати.
А люди вірили у Бога,
хоч бідні були і убогі.
У ті часи були привітні,
ділились хлібом у повітці.
І мучениками за віру
ставали у системі звіра.
Та попри все Добру Новину
несли у світ, малу дитину.
У ніч мороз і хуга снігу,
але в хати вітати бігли.
Своїх хрещених і сусідів
відвідували неодмінно.
Дверима взимку з двору рипа.
Кутя, узвар, млинці і риба.
Частують щедро господарі,
ніколи б голоду не знали.
Людей гуртує щиро свято,
зібратись заколядувати.
Ніяка сила не відлучить
від Божої любові дужче.
Немає впливу чужа пісня,
лиш лине від душі як ніжно.
Це наша ненька Україна
спорідненість душі привила.
Нащадками тож будьмо гідні,
бо всі ми Божими є дітьми.
Традиції свої шануймо,
ми нарід вільний, станьмо, нумо.
Життя відносне у любові,
з колиски вірністю опове.
Зичливо миру дай на щодень,
благословення, сонця сходу.
Найкращого немає щастя,
якщо твою свідомість вкрасти.
Душа — це розум, пам’ять, воля.
Ніщо вона є без любові.
Господь приходить у світлицю,
Зішле всім долю нам щасливу.
У цей різдвяний час приходить,
Дарує Україні волю.