Читателей на странице:
Все дивиться печальними очима осінь
На збляклий бурштиновий килим на землі.
Її ще пестило промінням сонце й просинь,
Душа ж, немов розірвана, була в імлі.
Сьогодні сніг упав на килим листя
І паморозь повисла у повітрі.
Багряні мрії геть вже розбрелися,
І одиноке листя тріпотить на вітрі.
Зима немов регоче на порозі,
З морозом в змові тче бурулі льодяні.
І віхола десь крутиться в дорозі,
Мов пухом, застеля усі шляхи земні.
В зажурі плаче осінь так тужливо,
По голих вітах котиться гірка сльоза.
І хлище вітер по душі зрадливо.
Куди ж поділись шарм її й краса?
Світлина з мережі Інтернет