Читателей на странице:
У прохолодній днині осінь,
лелек замкнулися ключі.
І десь далеко вже їх носить,
на перевалі сплять вночі.
Тебе тихесенько накрию,
щоб теплі бачилися сни.
Легенько ковдрочку по шию
ти зручно й м’яко натягни.
Поніжся ранком, як дитинка,
мінливе сонечко, поглянь.
Відчуй щасливою хвилинку,
найкраща дівчинко моя.
Світанок мружиться рожевий,
розцілувати пожада.
Пестливо вітер байку шепче,
ласкаві підбира слова.
У тиші зрідка впаде крапля,
розсіюється з хмар туман.
Тебе обожнювати прагне
закохана душа жива.