Читателей на странице:
Сумні з дощем прийшли думки,
Тривожити не буду я кохану…
Із крапель дощових струмки
Течуть по вікнах невблаганно.
Так хочу літнього тепла,
Хоч дрібку, краплю у долоні.
А тут цей дощ, мов із відра,
Біль тисне й наляга на скроні.
Чомусь так сумно на душі,
Все небо хмари затягнули…
Писав би я свої вірші,
Якби ж Боги мене почули…
Щоб вітер хмари розігнав,
Ласкаве сонечко пригріло,
Гарячу каву хтось подав,
Вона б мене тоді зігріла.
Дуже гарно!