littercon
Читателей на странице:
Дорогие творческие друзья!
Приглашаем Вас разделить душевные строки философской лирики и принять участие в конкурсе «Узор жизни» c 13 по 29 ноября 2022 г.
Условия участия в конкурсе:
- Тема конкурса: Узор жизни
- Оставить отзыв в прозе под видео на YouTube канале и под этой статьей;
- После публикации отзыва, оставить второй комментарий в форме Вашего стиха, видео или аудио стиха, прозы согласно тематики;
- Разместить конкурсное произведение по трём пунктам:
- под видео по ссылке https://youtu.be/o2Mwrw4fdyU
- под этой статьёй
- в своем личном профиле.
По итогам конкурса будут определены лауреаты, которые награждаются электронными книгами.
Творите, любите и своим творчеством открывайте возможности Миру и добру, взаимопониманию и поддержке!
Пусть Вас никогда не оставляет вера и душевность творения, Ваш свет любящей поэтической души. Светите, любите, оставайтесь в свете мира и осеннего вдохновения!
С творческой cозвучностью и поддержкой,
© littercon
Дякую, дорога Каролін, за можливість насолодитися візерунками, орнаментами і переливами Вашої душевної, ніжної, проникливої лірики! Браво! Браво! Браво!
Искренне признательна,дорогая Валентина!1Пусть вдохновение поэтического сердца рождаеи новые ноты поэзии на страницах LITTERcon!!Спасибобчто Вы с нами!!
Милая Каролин, с большим удовольствием несколько раз пересмотрела видеоряд и прослушала прекрасные стихи. Ощущение, что строки касаются глубины души, и от этого становится теплее. Великолепно! Огромнейшее Вам спасибо за изумительную поэзию.
Благодарю любимый журнал за новый интересный конкурс.
Всем желаю позитива, любви и неиссякаемого вдохновения.
Мои благодарения,дорогая Людмила!!Мира и чедесного света вдохновения Вашей душе!Спасибо за Вашу созвучность в нашей творческой команде!!
Жизнь течёт полноводной рекою,
Живописны её берега,
То укроются чащей лесною,
То покрыты туманом слегка.
Звуки скрипки летят к поднебесью,
Распустились ромашки в лугах.
И любовью наполнены песни!
Все слова растворились в сердцах.
Таємниця людського існування полягає не в тому, щоб тільки існувати, а й у тому, як і для чого чи для кого жити. Людина намагається зрозуміти свою присутність на Землі, свою долю й призначення. надзвичайно цікава тема конкурсу. Дякую за філософські рядки про сенс людського життя.
Искренне признательна6 дорогая Марина!!Пусть философия Вашего сердца рождает новые светлые поэтические ноты!!!Спасибо:что Вы с нами!!
МЕРЕЖИВО ЖИТТЯ
/амфібрахій/
Життєві узори мережать у Божих світах.
Років витинанка – це витвір Всесильного Батька.
Хвилинами мчаться прожиті тобою літа –
Помітна в люстерко накладена ними печатка.
У тіло здорове вкрадається старості щем,
Мережить зі зморщок розкішно-густу павутину.
Хоч ти відчуваєш в собі ніби молодість ще,
А час невблаганний у осінь сльозливу відкинув.
Вузлами лягає в негодах та смуткові гладь.
Піснями акорди не жайворів, а журавлині.
Нам поспіх не вартий – все тіло говорить – присядь,
Узимку мереживо тоншає, утле, щоднини…
Стара вишиванка… благенька. А так життям біг!
Вже вицвів колись невгамовний та сонячний хрестик.
Схилилась постава журливо, подібно вербі.
Та тільки душа не старіє… Отець її пестить…
Божественні знаки у вишивці – символи доль,
Всі справи людські уплів доленосний орнамент.
Своє гаптування плямитися злом не дозволь,
Бо вибір життєвий Всевишній лишає за нами.
Витканий шлях візерунками долі,
І кожен із них має власний мотив,
Барвами щастя гуляє на волі,
Душевне тепло Бог у чашу налив.
І кожному з нас він дав нитку свободи —
Візерунок життя вишивай собі сам,
Тоді і доля найкращу пошле нагороду
Найліпшим її і умілим майстрам.
Орнамент, витканий з пряжі сердець,
Любов’ю по вінця наповнюйте,
Її благодаттю осипле Творець,
Й щасливих миттєвостей спомини
Вінчальним мотивом наповнять цей світ,
Добро з милосердям зливається,
Де сонце обійме й дасть світла в отвіт,
Де душевне тепло розливається
І наповнює ріки життя милосердям,
Складає із крапель святої водиці
Оте найцінніше, що є в нас осердям
Й дає його людям, як корінь живиці.
Беріть його нИтки, кладіть візерунки
Оті, що яскравіш на ниві життя,
Впускайте у серце добра лиш дарунки,
Це долі найкраще, що є, вишиття.
Вышивала бабушка
Вышивала бабушка крестиком узор:
Важные павлины, речка между гор,
Домик за опушкой, молодой олень,
Веточка с кукушкой, пышная сирень.
Вышивала гладью чудесные цветы:
Ирисы, ромашки, лотос у воды.
Быстро и проворно. Песня ручейком.
Лаской и уютом наполнялся дом.
Флорентийской вышивки «пламенный стежок».
Сложные, страстные ритмы барджелло.
Ромбы и зигзаги. Пяльцы, кружева.
Магия узоров. Жизни бахрома.
Бабушкины вышивки; нежность, доброта.
Солнечно. Просторно. Фикус. Чистота.
Жизнь была нелёгкой. Голод и война.
Но теплом светились ясные глаза.
Пролетели годы поспешно словно миг.
В золотых узорах бабушкин цветник.
Искусно, утончённо, празднично, легко.
Нитки и напёрсток. Жизнь, как полотно.
17.11.2022
Какие прекрасные чувства и образы! Замечательно! Спасибо, Каролин, за созвучие поэтических и душевных струн!
За домов верхушки
Солнце заходило.
Облаков макушки
Ветром уносило.
Небо расцветилось.
День ко сну клонило.
Всё, что совершилось,
Не напрасно было.
Перший сніг щороку випадає.
Та лягає вата навкруги.
і, звичайно, кожен про це знає.
А все ж дивують нас сніги.
Завжди буде це, як диво,
Як в дитинстві, коли все нове.
Подивися, до чого красиво,
До чого хвилююче стає.
Дорогая Каролин, спасибо большое за чудесный стих и видео. Он добавляет света и тепла в узор жизни. Пусть тот свет, который вы дарите людям возвращается к Вам сторицей!
ПРОМІНЧИК СВІТЛА
Промінчик світла запали в душі
І хоч ніхто крім Бога не помітить,
Його тепло відчуєш ти в собі,
Твою дорогу він освітить.
Якщо хоч трішечки тепла
Тому хто поряд подаруєш,
То в світі стане більш добра,
Його навзаєм ти відчуєш.
Той паросток зрости в собі,
Хай завжди рясно плодоносить!
Гармонією й щастям він тоді
Віддячить тим, хто світло носить.
Створи життєвий візерунок
З любові, радості, добра…
Нащадкам залиши в дарунок
Промінчик світла і тепла.
Коли пройдеш життєвий шлях
І доведеться попрощатись,
Світло душі, немов маяк,
В серцях людей буде лишатись.
ЖИТТЄВІ ВІЗЕРУНКИ
Зморшки все більш виразніше
Наносить сьогодні війна.
Здається старієм раніше,
Спокою в душах нема.
Кожному свій візерунок,
Доля у всіх є своя:
Щастя вплітають в гаптунок,
Або журбу й каяття.
Біль ти чужий сприймаєш,
Турбує неначе свій —
Від того рубці в серці маєш,
Та світлий малюнок твій.
Похмурі і не виразні
Бувають життя візерунки.
Ці люди й собі відразні,
Ніяк не складуть стосунки.
Інші промінням сяють,
Шукають у всім насолоду,
На світло вони надихають,
Навіть в погану погоду.
Складним є життя візерунок.
У кожного з нас він є свій,
А наше життя — це дарунок,
Щасливо прожити зумій!
Гарна поезія завжди має сенс і додає стимулу до творення
Мила Каролін, душевна поезія дає рясні плоди творчості!
Божого благословення!
Поза конкурсом
На тлі життя знайдім прекрасне,
що вабить горішньо серця.
Не біймося замрій поразки,
колінця болісно стесать.
Продовжуймо свою мандрівку,
шукати Бога, щастя, слів.
Спивати росянисту цівку,
світанок ледве лиш зацвів.
Добро побачити навколо
у метушні стосунків душ.
Постійно жити нам любов’ю.
Трояндовий колючий кущ
цвістиме через перепони,
у боротьбі за світ краси.
Нехай чуття так переповнить
надією тож восени.
А дні такі ще дивовижні,
десь подих теплий зберегли.
Цвіт пуп’янка на тому тижні
очам на радість дав коли.
У промінці відчути ласку,
проникнути у благодать.
Благословити день цей власне,
хандру понуру відігнать.
Упевнено щораз ступати,
в пересіч кризам водночас.
Ділити ложе листопадне
холодним зовнішньо ночам.
Не промине палке кохання,
якщо насправді щось звело.
Взаємності не приховає,
як добре було разом двом.
Схилилось низько в зорях небо,
потужні блиски і ві сні.
Гойдає вітер любо верби,
жене кохані хвилі вслід.