Читателей на странице:
Тіні дерев брунатних шпилять
небо муарове знизу.
Ти закутала шаллю шию,
щільно на грудях затисла.
Тихо впусти мене погрітись.
Вітер цілунків холодних
бажано хоче саме звідти,
щоб відпочити на лоні.
Пальці плутають білі френзлі,
блискітки попід очима.
Дихання відчиняє серце,
робить розважливе чимось.
Сонце крізь тінь пробитись хоче,
і промінцями обняти.
Пущені поперед руді гончі
никають слідом по п’ятах.
Коси рудаві також зіллються
з кольором осені в листі.
Губи червоні — калина в лузі,
китиця сонячна висне.
Спрагло забилось з долу джерельце,
там розгребу я руками.
Той потічок відчує серце,
ніжно, грайливо, кохано.