Читателей на странице:
Вже пожовкло листя.
В небі ніжна просинь.
І в перлах-намисті
Вербичкини коси.
Клен стоїть в багрянім
І шепоче листям
До верби-красуні,
Щоб за нього вийшла.
Верба посміхнулась
І в отвіт шепоче,
Вітер приглянувсь їй.
З ним побратись хоче.
Не знала вербичка,
Вітер любить волю.
І вже залицяється
До берізки в полі.
Зоя Міщук