Читателей на странице:
В таночку пристрастно кружляла з Листопадом Осінь.
Хмільна від молодого червоного вина.
Щаслива від обіймів, дивилась в неба просинь
Не знала ще, що підкрадалася біда…
Вона не знвла, що Листопад піде вже на світанку…
Красу її розтопче, розкида по землі.
Що дощ намочить сиві коси з ранку,
Які ще вчора були довгі і руді…
Густий туман затягне мороком усе.
Настануть дні для неї чорні і сумні.
Красу останню її вітер по світу рознесе.
Потягнуться в печалі до зими короткі дні.
Zoja
Зоя Міщук
Чудово! Браво!
Сердечно дякую Вам за відгук!
З нотками суму, але дуже гарне поетичне прощання з осінню!
Сердечно дякую за теплий відгук!