Читателей на странице:
Зранку осінь золотом притрусила сад.
Красувався на лозі стиглий виноград.
Під промінням яблука всміхалися червоні.
Вранішню росу дівчина збирала в долоні.
Дай умитися мені срібною росою.
Поділися, осене, зі мною красою.
Щоб румяним було личко, чорнявими брови.
І щоб вуста мої були, були калинові.
І хай шкіра моя сяє, сяє оксамитом.
А ти, козак, повертайся, та й не блукай світом!
Зоя Міщук
Пісенно, мелодійно, чарівно!