Читателей на странице:
Зжовтіло, зсохлось,
Ніби спалене живцем,
Віддати соки
Мало для берізки.
«О моє листя!- тужить деревце,-
Рве вітер коси…
й гомоніти ні з ким.»
Природа – сонна.
Тільки ноту голосну
Взяла ворона –
Хриплий спів зимовий.
Берізка ж кличе лагідну весну,
Де солов’ї співають про любов їй.
Ключем лелеки
За весною линуть вслід.
Вона далеко
Йде погостювати.
Стоїть Безлиста, ница, в сумі віт,
А люди й ті – сховалися до хати.
«Спи, сіромахо, —
вбогій відповім, —
повернуть пта́хи
Ве́сну променисту.
І в теплий дощ, під урочистий грім
Розкішні коси забуяють листям…»