Читателей на странице:
Дивлюся із сумом, як падає листя з дерев,
В долоні збираю ще тепле осіннє проміння,
Тікають роки без оглядки і без перерв,
І тільки тепер приходить видюще прозріння.
Хоч став, хоч не став ти для них перепони,
Не спиниш шаленство років на льоту,
Для них своя тризна і свої в них закони,
Хоч в весни зелені, хоч в осінню сльоту.
У сутінках ночі перед тихим світанком
Рояться думки і все нижуться в безліч разків,
Легким і грезетовим ніжним серпанком
Моїх все втікаючих вдалеч років.
Світлина з мережі Інтернет