Читателей на странице:
Я у тата з криниці
нап’юся водиці,
вона силу й наснагу дає,
подивлюся в водицю –
я ж дівча білолице –
тут пробігло, мов весни,
дитинство моє.
Я у мами в садочку
сяду ген на горбочку,
буду квіти в віночок вплітать,
із калини намисто
одягну урочисто
й буду ранки осінні
з сонцем тут зустрічать.
Прихилюся до долі,
що йде стежкою в полі,
й буду пісню веселу співать,
у обіймах у долі
у лавандовім полі
я кохання своє
буду тут обіймать.
Світлина з мережі Інтернет