Читателей на странице:
Неземна благодать пройма тіло моє до останку,
Я мрійливо стою серед яблунь в осіннім саду,
Новий день відкриває ажурну завісу світанку,
Насолоду його спить душею навік припаду.
О світанку, мій друже, таємничо наповнений дивом!
Загадковий, романтики юності сповнений світ.
Ти у серце заходиш грайливим приливом,
Разом з барвами пишної осені шлеш гарячий привіт.
Як сліпуча окрайка горизонт запалила!
Коло сонячне очі ще сонні услід повело,
Магнетизмом наповнена уся вранішня сила,
Й ночі довгої ніби на світі уже й не було.
Ще миттєвостей кілька й від землі відривається сонце,
Освітило хутенько всі дерева в осіннім саду,
Новий день я зустріла у відчиненім саду віконці,
Мій багряний світанку, завтра знову до тебе прийду.