littercon
Читателей на странице:
С началом творческой осени, дорогие творческие друзья! Приглашаем принять участие в конкурсе осенней поэтической лирики «Прохладой ночь осенняя дышала…» с 6 по 30 сентября 2022 г.
Вдохновением для проведения конкурса послужило великолепное стихотворение нашего Премиум-автора Маргариты Бордонос «Прелюдия осени». Искренне благодарим, Маргарита, за Ваши чудесные строки любящей поэтической души.
Среди листвы, пока еще зеленой,
Вдруг вспыхнул огонечком желтый лист.
Хвалился он окраской золоченой,
Но, впрочем, был он сух и неказист.
Шептал листве, мол, осень у порога,
Что впереди туманы и дожди,
Шумит листва: «Смешна твоя тревога,
Печалится, дружочек, подожди.
Еще играет лето с нами в прятки,
И солнце светит в сотни тысяч ватт,
А облака на небе, как заплатки,
Твои часы немножечко спешат.
Еще сентябрь, не время листопада,–
Резвилась весело зеленая листва,
Дни теплые для нас всегда отрада,
И по душе нам неба синева.
Еще звучит прелюдия к романсу,
Что осень нам тихонько запоет,
Она полна оттенков и нюансов,
И лето от нас быстро не уйдет.
Вдруг ветер налетел холодный, стылый
И желтый лист от ветки оторвал
Летел листок, озябший и унылый
И молча, взглядом лето провожал.
И громче все прелюдия звучала,
В медовый цвет окрасилась листва,
Прохладой ночь осенняя дышала,
Дарила осень радость волшебства.
ID Премиум-автора: PA7723871
Условия конкурса:
- Тема конкурса «Прохладой ночь осенняя дышала…».
- Оставить отзыв о стихе «Прелюдия осени» под статьёй.
- Создать конкурсное произведение (стих, проза) по теме конкурса.
- Количество строк стиха не менее 20, для прозы не менее 1/2 формата А-4.
- Разместить конкурсное произведение под статьёй и в своём творческом профиле.
По итогам конкурса победители будут награждены дипломами, а Маргарита Бордонос награждается творческим знаком “Лучшая осенняя лирика 2022” с размещением в личном творческом профиле.
Творческой удачи и взаимной поддержки в новом конкурсе авторской поэзии LITTERcon. Творите с уютом поэтического сердца, искренним осенним вдохновением и летним душевным уютом, наши дорогие творческие друзья!
Пусть наша творческая дружба рождает самые тёплые чувства, даря минуты приятного общения с читателями на страницах журнала.
© littercon
Благодарю редакцию за тёплые слова в мой адрес и за оценку моего творчества, очень надеюсь, что идея конкурса, название которому дали строчки из моего стихотворения, вдохновят авторов и они порадуют нас своими поетическими строками. От всей души желаю всем вдохновения, а журналу процветания. Поэзия сегодня, как лекарство для души от зла и жестокости, ненависти и озлобленности. Всем добра и мира!
Замечательные стихи Маргариты о осени, душевные и лиричные! Спасибо вам за ваше творчество Маргарита!
Игорь, рада, что вам понравилась моя лирика, от души желаю вам вдохновения в творчестве
Маргарита, благодарю вас от всей души 🙏💐💐💐
Уходим в осень
Снова ты осень пришла неожиданно,
Желтой листвой закружит стремительно.
Теплое солнце за тучами спрячется,
Дождик с небес часто всех будет раздражать.
Летние дни пронеслись словно миг один,
В осень уходим, но лето возьмем с собой.
Пасмурный день будет часто сопровождать,
Листьев ковер под ногами шурша лежать.
Припев:
Нежданно так приходит, и долго с нами бродит,
И холода приносит -с дождями заодно.
Такое время года, когда ты поневоле,
Вновь принимаешь осень, но ждешь порой зимы.
Радости мало когда дождь с утра идет,
И целый день , он всё льет без усталости.
Свинцовые тучи и небо без ясности,
Время такое погоды пришло для нас.
Дни все короче и ночь вновь зажжёт огни,
Улицы будут как днем все освещены.
Зонт под рукой, ты спасение в осенний день,
Будь осторожен в сезон проливных дождей.
Припев:
Осенняя погода
Осень распахнула желтые вновь двери,
И листва с деревьев сыплет без конца.
Желтизна метелей застелет нашу землю,
Хмурый дождик будет плакать без конца.
Эта непогода вовсе так не нова,
Каждый год мы снова осенью живем.
Нудная погода и зонтики под боком,
В это время зонт, спасенье от простуд.
Припев:
Осенняя погода, пришла опять к нам снова,
Дождливая погода, встречай ее сейчас.
Опять ты непогода, с тоской приходишь с неба,
Все краски лета осень, сотрешь с деревьев вновь.
С деревьев ветер листья осыплет не заметно,
И будут без одежды, весну вы снова ждать.
Но зимой закружат, белые метели,
Одеялом белым накроет снег всех вас.
Листьев листопады, так вы безмятежны,
Кружитесь вы в танцах, в небесной вышине.
Хмурая погода и серая природа,
В это время вы как будто близнецы.
Припев:
Дякую Вам, Маргарито, за прекрасну осінню лірику! Нехай осінь дарує всім свою неповторну чарівність!
Бажаю авторам цікавих творчих знахідок і невичерпного натхнення!
Дякую, Валентино, за теплі слова, вам натхнення, чекаю на ваш вірш
Прекрасное стихотворение Маргарита! Затронуло струны моей души! Очень нежно! Благодарю!
ПЕСНЯ ОСЕНИ
Облачные стрелы разорвали небо.
Прометея слуги надсекают гладь.
Солнечные блики, как живая верба.
С лёгким дуновением стали танцевать.
И не надо быстро окунаться в мысли.
Зайчики мерцают ласково маня.
Осень величаво в золотом калибре,
Одарила солнечно, тихо нам шепча.
«Я дарю вам нежность, я дарю заботу,
Наслаждайтесь искренне, ветерком дыша.
Дайте сердцу волю полюбить свободу
Благодарны будьте песню ворожа!»
Осень-величавая зашуршала томно,
Словно звуки флейты разлились в тиши.
Журавли на небе мягко и безмолвно
Подарили осени место для души.
@gracefulpanthera
Марина, очень рада, что мои стихи трогают струны души, благодарю вас
Великолепные строки о начале осени. Браво, Маргарита !
Новых Вам поэтических шедевров !
Журналу- новых идей и процветания!
Всем – творческого вдохновения, мирного неба и всех благ!
Спасибо, Софья, ваши слова вдохновляют, жду ваших поэтических строк.
Чудова осіння лірика… Сповнена гармонії поетичного слова і пори року, яку обожнюють всі поети. Мелодійно, граційно, хвилююче… Спробую і я себе у цьому цікавому конкурсі. Дякую, пані Маргарито,, за натхнення!
КАВАЛЕР
/акровірш/
Граційний Вересень стрічає панну,
Аристократку він не бачив цілий рік.
Лілейна посмішка… в ній легінь танув,
Айстри́ни пізні – коло серця грів:
– Нарешті, повернулася, кохана!
Тендітні квіти простягла його рука.
Немов смарагди очі-океани:
– Ич, який гарний! Мабуть все ж чекав…
Йому б зірки́ в дарунок зняти з неба,
Красуні гладити волосся золоте.
А люди хай говорять: місяць – теплий,
Весна немов у вересні цвіте!
Але руда красуня – легковажна,
Любов її – зі складу ефемер.
Елегія дощу про це розкаже:
Римує Осені невтішний кавалер…
Марино, чудово, дякую!
і я Вам дякую – за натхнення.
В ЛИСТЯ УПАДУ
Упаду я в листя запашне –
До душі осінні аромати,
Буде неба просинь дивувати
Хмарами, немов цукрова вата,
Спраглу до поезії мене.
І відходить в сторону земне –
Музу і тебе – не роз’єднати,
Будуть надміцні душі канати
Золотом поезій огортати –
Все одній це стане – затісне…
Вірш, як листя вітер пожене,
Мало вже подвір’я та кімнати –
Осінь так продовжує звучати
У птахах, що будуть щебетати,
У повітрі, що люблю ковтати,
Впавши в листя щедро запашне…
УКРАЇНСЬКА ОСІНЬ РУДОКОСА…
Дощ дрібний вмиває тонкосльозо,
і синичка з яблунь цвірінчить.
Українська осінь рудокоса
Відправляє літо на спочин.
Час прийшов. Красуня в тім не винна,
Що вінки палають горобин.
Усміхнулось сонце ластовинням:
День осінній скарбу заробив.
Чистить дощик яблука рум’яні,
Поливає жовті гарбузи,
Загубив наш соняшник крисаню –
Бо господар урожай скосив.
Зсохлось на вітру кукурузиння,
По піддашшю склали качани.
У коморі – кавуни та дині,
Вересень-бо двері розчинив!
Холодів ще не хотілось дуже,
Та тепло лелека геть поніс…
Мокра качка бродить по калюжам –
День зробився, як у зайця хвіст.
“Пройде дощ… відгонить сонце мжичку,
Віримо, що пройде і війна.
Перемога прийде блискавично,” –
Мріє пані Осінь чепурна…
Ворога, як листя, мертве, зжухле,
Вигорнемо – скрутиться вужем.
Щоб негоди всі навіки вщухла –
Україну о с і н ь береже!
Великолепное произведение ❤
Летела в жёлто-красном осень-птица,
срывая с крон нарядные одежды,
слепило солнце вызовом надежды,
а на аллее, так же как и прежде,
толпились люди подставляя лица
лучам тепла, в которых осень-птица
раскрыла крылья в ласковое утро,
и небо, бесконечное как будто,
стремилось бездной солнечной раскрыться,
а после зарыдать над головами
дождями,
ещё тёплыми дождями,
но теми, что ведут из лета в осень,
и с птицей жёлто-красною уносят
куда-то вдаль, над голыми ветвями,
с ветрами,
над землёй асфальтно-рыжей,
туда, где неба кружевная проседь
роняет блики вниз на стекла, крыши.
Ни слова больше…
тише…
тише…
тише…
Летела птица в жёлто-красном. Осень.
16.13
17.09.22
©Татьяна Лев
Маргарита, ваша картина осени настолько реальна и вместе с тем фантастически красива, что я оказалась именно там и в тот момент когда “летел листок озябший и унылый” когда “жёлтый лист хвалился он окраской золочёной”. Сильно впечатлило! Спасибо!
Спасибо,Марина,я тоже описала картину,которую видела реально,осень вдохновляет
Напрочуд гарні поетичні рядки, пані Маргарито! Досконала поезія народжується з глибини душі. Там творяться зачатки майбутньої поезії, яка вихлюпує назовні хвилею почуттів і пером поета. Прекрасна творчість помітна вже відразу з перших рядків, а потім зачитуються, закохуються в чарівну поетичну душу. Це як дитя, яке не можна оминути своєю увагою без щирої усмішки, дотику серця і подарунка. Найбільша похвала відзначається кількістю читачів, а у Вас багаточисельна аудиторія! Тож Ви щасливі зараз, бо можете радувати серця інших, вмієте дарувати насолоду, прихилити своєю гарною поезією до краси Всесвіту. Талант віддавати себе заради доброї справи збагатити душі світлом вічного слова. То найщасливіші моменти бути тим сівачем добра, коли знаєш, що хтось увібрав зернинку для розпоширення, навіть може власного натхнення розпочати собі справу краси і гармонії. Ділитися щастям – найбільша участь в житті.
Пані Маргарито, Ви наче золота осінь щедрі на плоди праці, багатогранні на мову, почуття. Зичу Вам ще більших надбань, плідної творчості, здійснення всіх планів і мрій. Божого благословення!
Дякую, Леоне, за теплі слова на мою адресу,вам теж бажаю натхнення та виконання всіх мрій
Дякую навзаєм!
Осінь буває мінливою:
сонечко, часом дощі.
Світ потопатиме зливами,
але кохання держи.
Може ти змінишся з часом:
вигляд, звабливість, краса.
Тільки ще збільшиться щастя,
як перестане гроза.
Ледь поправлятимеш трішечки
коси, спідничку, вуста.
Свого не змінюю рішення:
дуже кохаю спроста.
Дотиком серця відчути
ніжність і ласку аби.
Хочу з тобою я бути.
Душу сильніше люби!
Осіння ніч бере мене в обійми,
Кладе на плечі свіжість прохолоди.
У зговорі із нею, спільно
Ми зАпали у тілі охолодим.
Наллю у келих білого вина,
Нехай біліє у тумані ночі,
Минулий день спиватиму до дна,
Не плачуть хай мої бездонні очі.
Осіння ніч торкнулась до плеча,
Крізь плед його цілунком холодила,
У відблисках запалена свіча,
Мов ангел враз розправив свої крила.
І зболена загоїлась душа,
Вогонь у тілі вкрила прохолода,
Я затремтіла, як мале пташа,
Осіння ніч – найкраща нагорода.
Заграли зорі в стиглих небесах,
Вони завжди висвічують дорогу,
Зорить мені згори Чумацький Шлях,
За день минулий дякую я Богу.
Вруняться переливами осені барви,
У відблиску вечора сховані чари,
Діамантами роси упали на трави,
Загравши мільярдами бликів в муравах.
Метаморфози фіранки відкрили,
Місяць в чалмі вже летить, мов на крилах,
Сузір’ями зір устеляє дорогу,
Десь тулиться вітер уже до порогу.
Осіннім листям устелені вулиці,
У світлі ліхтарів – цілунки й зустрічі,
І вальс Шопена, і нічні хороводи
Кружляли у обіймах прохолоди.
Осика стояла в багряному листі,
Калина всміхалась в червонім намисті,
Десь втіхи просили осінні сади,
Ведмедиця в небі лишила сліди.
Ця ніч міріадово зоряна й тиха,
Для серця мого остання це втіха,
Легка прохолода, тепла вже нема,
За обрієм десь заховалась зима.
Маргарита, великолепные стихи! Душевные, яркие, красочные, напевны, лиричные!
Благодарю любимый журнал за чудесный конкурс!
Всем желаю вдохновения и новых творческих успехов!
Осенняя прохлада окутала незримо
Все улицы и парки. И вмиг неуловимо
Спустилась ночь на город, бескрайняя, немая.
Она читала сказки, страницы книг листая.
Тревожный шорох листьев сны навевал беспечно.
Растаял тёплый вечер устало, бесконечно.
Пришёл на смену холод, тягучий и висящий;
Стучался в окна к людям, морозный, настоящий.
А осень расписала холсты весёлой краской;
То жёлтой, то зелёной, где шелковисто-красной.
Она всю ночь трудилась и под её покровом
Украсила природу затейливым узором.
Нет, в темноте не видно, ни красок, ни рисунков.
Лишь слышен шепот тихий при свете бледно-лунном.
Но утром лишь коснётся луч солнца крыш и улиц,
Всем сразу станет ясно: дни осени вернулись.
Как радостно и ярко алеют листья клёнов!
Шумит река волнуясь под синим небосклоном.
Раскрашены все парки, проспекты и аллеи.
Картина стала яркой. Жаль, птицы улетели.
27.09.2022
Людмила,чудесная поэзия,осень -удивительное время года,вдохновляет на творчество.Благодарю вас за отзыв.