Читателей на странице:
Подув вітерця лоскоче скроні,
дмухає волосся навсібіч.
Посміхаєшся ти на осонні,
ясним сонцем граєш з милих віч.
Пінить море попід берегами,
накриває хвилею до ніг.
Буду я згори оберігати,
до яскині мітко шлях проліг.
Береги такі слизькі й скелясті,
ненароком можна потонуть.
До кохання пробуєш схиляти,
кров підйоми робить наче ртуть.
Острів замикається атолом,
у полоні мов твоїх обійм.
Заціловуй серце охололе,
витоками солоду радій.
Райські кущі манять видноколом.
Ми пірнаєм з висоти небес.
Тільки ми одні тут напівголі
посеред широких плес.