Читателей на странице:
України моєї сльоза по блідому котилася лику…
Скільки болю зібралося в ній і дитячого гІркого крику?!
У нелЮдських стражданнях душа розривається в клоччя дрібні,
Галасливі птахи у гаю, згуртувавшись, завмерли німі.
В полі чути гучні канонади, що сховалась й сама громовиця,
Заридали ромашки і маки, і зіщулилась стигла пшениця,
Легіт вітру скрутився спіраллю і закляк, обернувшись в сморчок,
Затремтів у страху і печалі одинокого клена листок.
Сонце промені в хмари сховало й ніби зблідло від гулу ракет,
Блискавиця в щит неба поклала вже заряджений свій арбалет,
Злі ракети летять над землею, де квітує незайманий рай,
По-звірячому нелюди нищать серцю милий, чарівний мій край.
України моєї сльоза по блідому котилася лику…
Світлина з мережі Інтернет