Читателей на странице:
Сонечко ласкаво чарувало,
радісно зліталися пташки.
Миттю світ навпіл четвертувало,
занімілі на руках пушки.
Гарна дівчинка Єлизавета
так хотіла жити ради вас.
Показати всі свої таланти,
але в вічність зупинився час.
Янголям подалася до Бога,
Він забрав її до Себе в храм.
Викривилася земна дорога,
не побачити краси вже нам.
Триста п’ятдесят дітей убитих,
за які гріхи це полягли?!
Як вони хотіли світ любити,
квітами зросились до землі.
А життя благало світла в неба,
правосуддя досі ще мовчить.
Ти катів пробач, Єлизавето,
ми караємось за злу ту мить…
Усвідомити не можем дійсність:
кращих кличе в небеса Господь.
Про війну нехай останні вісті
ми почуємо сьогодні от.
Завтра — перемога України!
Мир благословенний дасть нам Бог.
Поможи дітей від зла укрити,
довіряємо Тобі ми бо.
Заспокоює ранимі душі
вся турботлива твоя любов.
Але просимо Тебе ми дуже,
збережи дітей усіх від змов.
Ніжить сонечко нехай ласкаве,
серце упізнає доброту.
Радість повертається до мами,
у обійми любляче візьму.