Читателей на странице:
Поверни мене, Боженько, ДО…,
Бо вже сили нема жити ПІСЛЯ…
В кожнім серці жило в нас добро,
Білі-білі були всі обійстя.
Поблизу вили гнізда лелеки,
Соловейки співали в гаю,
Ліс розкішно шумів недалеко –
В Україні було, як в раю.
Ластівки на дротах – ген до краю,
Синьоокі волошки в житах,
Квітів – море, в віночки вплітаю,
Ще й букети несу у руках.
А калина як в лузі сміється!
А які незабудок стрічки!
Переливом пшениченька ллється!
Сонцесяйні стоять соняхИ!
Налетіли злі круки безжальні,
Попелять Україноньки шати,
Відбирають святині хрещальні,
Лізуть нечистю в білії хати.
Пережити як клятих навалу,
Вгамувати як зранене серце,
Наче ночі, щоб дні не ставали
І печаль не крутилася в герці?
Поверни мене, Боженько, ДО…
Світлина з мережі Інтернет