Читателей на странице:
Душа, котра вміє любити
і радість усім дарувати
спроможна продовжити миті,
щоб завтра палкіше кохати.
Дивися у вічі навпроти,
шукаючи неба блакиті.
Назустріч поквапся до сонця,
щоб серце не сміло боліти.
Цілунки медові, мов квіти,
і дотик легенький руки
зумовлюють благоговіти,
авжеж, це тобі завдяки.
У просторі ми невагомі,
як разом поєднані спільно.
Щасливі, чудні, невгамовні,
йдучи до одної тож цілі.
Так любо про себе забути,
а свіжістю з гір насититись.
В обіймах нароком заснути,
щоб ніжності подихом злитись.
Розірваної із хмаринки
складаються враження гарні.
Красу твою дай похвалити,
бо дотику вічного жадний.
На серці кохання малюнок,
твій образ веселого личка.
Як сильно і палко люблю я,
до себе коли мене кличеш.