Читателей на странице:
Що відчуває серце материнське,
коли загроза знищення життя,
все те, що називають українським,
і хочуть маки вирвати в житах?
Сини тримають міцно оборону,
знущатись не дозволять аж ніяк.
Яскраве на світанку сходить сонце,
червоний майоріє в полі мак.
Молитва відгомоном в небо лине,
до Бога крик душі спроквола йде.
Сльозами злита рідна Україна,
ячить кривавої калини степ.
Біліє цвіт і падає додолу,
легенький вітерець його здійма.
Покривджені серця і без любові
марніють на теренах, бо війна.
Чому й за віщо таке лихоліття,
що пережили пращури колись?
За рідний край і мир Творця моліте,
щоб судний день Він відвернув про світ.
Нехай голубить матінка дитину
і соловейко в гаї тьохка в ніч.
Молитва хай до Господа долине,
на радість ясних і блакитних віч.