Мою вЕсну ніколи ворогам не віднять

Валентина Пошкурлат

Читателей на странице:

Тче зелені доріжки весна в Україні,
Первоцвітами їх прикрашає усюди,
Чарівливу радість дарує віднині —
Як же хочеться дихать на повнії груди!

Білосніжна хмарина в блакитному небі,
Ніби чайка над морем повільно летить,
А на озерній гладі бавиться лебідь,
Кришталеве повітря дзвінкотюче бринить.

Аромат первоцвітів заходить у душу,
Зачіпає натягнуту болем струну,
Заліковує рану на серці болючу,
Що ятрить ще й донині градів луну.

Упиваюсь красою весняного квіту,
Огортає мене неземна благодать,
Обіймає за плечі легіт свіжого вітру —
Мою вЕсну ніколи ворогам не віднять.

Пророста пагінцями весняне намисто
Серед згарищ, завалів, жахливих руїн,
На втіху мені і на зло ворогам ненависним
На крові безневинних зацвіте, як рубін.

Світлина з мережі Інтернет