Читателей на странице:
Зникає людяне і гарне,
а совість гине вже давно.
Серця забились у литаври,
розлите в попелі вино.
Летіли не птахи крилаті,
а подарунки від братів.
Хіба була одна в них мати,
та жили мов зведенюки.
Роки принижені криваві
у кривді виросли на бій.
Відносини переривали
погорда, жадібність і гнів.
Хіба можливо бути чесним
і воювати в час як піст?
Йти нападом у ході хреснім,
ховати зброю попід міст.
Але правдиві незнищенні,
від найманців покласти край.
Розбиті глеки, що нащербли,
зачерствів давній коровай.
Ті не молились справді Богу,
лише базіка осоружно.
Жаліли начебто небогу,
а вусом навіть не зворушив.
Гнівили Бога в синім небі
у чистім полі з попелищ.
Нещирі, кляті і ганебні.
За них сьогодні помолись.
Якщо прималишся душею,
не віддаси жахам поклін,
пошарпане ясніти небо
спроможне сонячно тоді.
Не проклинання і зневага
зуміє переможно йти.
Честолюбиві і відважні
повернуться живі з війни.
Випробування це на віру,
чи непохитні у смертельний час.
Тож у добро коли ми вірим,
зненацька ворог як напав.
Лукавому не дати душу
заради вигоди і благ.
Любові заповідь порушив,
чужого щастя вкрасть забаг.
Назріла майбуття подія,
для волі май останній шанс.
У Господі одна надія,
бо від загибелі Він спас.
За нами правда й Україна,
у серці прагнення і Бог.
За кожну Ти кровинку
поклав життям святу любов.
Ми віримо у перемогу,
довіру дав Ісус Христос.
Любити ворогів промовив,
не дати кривдити когось.
Один Заступник наш на небі,
Єдина Мати на землі.
Даси цей мир усій малечі.
Покаятись тепер звели.
Не буде влади в супостата,
знущатись більше не дозволь.
Від поневолення повстати
Твоя поможе нам любов.
Благає Мати миру в Сина:
Врятуй, спаси і сохрани!
Адже все буде Україна!
Під небесами цвіт весни.