ДОНЕЧКАМ

Любовь Кочкина

Читателей на странице:

Ця розповідь не стільки про любов,
Як про плоди свого кохання.
До любих донечок пишу я знов,
Для них в любові є моє зізнання.

Ми вдячні долі, що ви є,
Наші красуні дві тендітні.
Ви щастя татове й моє,
Немов троянди дві розквітлі.

Батькам завжди їх діти кращі,
Про це давно вже кожен знає.
Хай вам завжди, красуні наші,
В житті Господь допомагає.

Дитинство швидко промайнуло
І, хоч часу вам мало приділяли,
Воно щасливим у вас було,
Бо у любові ви зростали.

Навчали вас не на словах,
А прикладом свого життя.
Хоч свій у кожної з вас шлях,
Єднають хай родинні почуття.

Характером і зовні зовсім різні,
Та разом ви дві половинки.
І пам‘ятайте завжди, що ви рідні
У тата й мами дві кровинки.

Є в кожної із вас своя сім‘я,
Але і в радості, і в горі знайте:
Сестричка це частиночка твоя,
Про те, що рідні ви не забувайте.

Любов до доньок в серці назавжди,
Хоч вони виросли й уже дорослі,
Та хвилювання більше у рази,
Бо інколи допомогти не в змозі.

Ми дуже любимо вас, рідні!
Про це ви завжди пам‘ятайте.
Похвал найвищих ви в нас гідні,
З шляху, який обрали не звертайте.

Завжди ідіть лише вперед.
Дорогу той, хто йде осилить.
В житті хай буде завжди злет,
Та тверда ціль, що вас окрилить.

А рідний дім хай прихистком душі
Для вас в житті назавжди буде,
На батьківськім подвір’ї спориші
Нога хай ваша не забуде.

Завжди чекатимем на вас,
Щоб міцно-міцно пригорнути.
І знаєм — любите й ви нас,
До мами з татом раді зазирнути.