Остання з Птолемеїв

Марина Зозуля

Читателей на странице:

Нефрит очей… Спокуси дивна магія…
Краса фатальна… Згуба для життя…
Кохання, що було для смертних спрагою…
О Клеопатро! Сонце єгиптян!

Священний Ніл привіз до тебе Цезаря,
І той чекає долі гнівний суд.
Кинджали гострі пошматують лезами,
Бо він, як всі, кохав твою красу…

Ти – фатум, рок… Блаженство і агонія…
Вогонь Ісіди… Трунку післясмак…
Життя забрала у свого Антонія –
Загинув через тебе любий Марк.

Пішла за ним… жаданою, єдиною,
Нефрит очей навіки застигав.
Лишилась фараоном… не рабинею,
У мудрості прирівняна богам.

Величний храм Осіріса з Ісідою
Очам цікавим вхід до вас відтяв.
Живе кохання в Вічності незвіданій,
Бентежних душ освячує злиття.

Твої підда́ні… принесла ти щастя їм?
Царице Неба, пізно… відпочинь.
Остання з Птолемеїв у династії –
Чи із жінок була ти? Чи з богинь?