Читателей на странице:
/Вільний переклад М.Цвєтаєвої./
Моє кохання душу Вам не рве,
І Ви не є герой мого роману.
Земля з-під наших ніг не попливе,
Бо я для Вас ніскільки не жадана.
Ви можете торкати за живе,
В сваволі грати у слова не стану.
Не з’явиться рум’янець із давен –
Той дотик рукавів – лише омана.
Подобається бачити мені,
Як іншу Ви стискаєте в обіймах.
І Ви мене не спалите в вогні,
Коли цілую іншого… не мій Ви.
Моє ім’я не вимовите – ні!
Вночі та вдень закохано-лелійно.
Вінчальні нам не зазвучать пісні
Під «Алілуя!» дивне, мелодійне.
Тож дякують Вам серце і душа
За те, що я пульсую в Ваших венах,
Що любите… за спокій мій і шал,
За нетривалі зустрічі шалені.
За наші не-гуляння в споришах,
За сонце не над нами те червлене,
За те, що вечір інший прикрашав,
І за чекання Ваші не на мене…