Читателей на странице:
Нехай цвіте веселкою кохання,
Серця у ритмі б’ються на вікИ,
Щомиті хай звучать палкі зізнання,
Хвилюють ніжні дотики руки.
І не важливо, вам по вісімнадцять,
Чи п’ятдесят уже набігло літ,
Кохання шепче: «Не здавайтесь,
Переді мною ви колись дали обіт.
Ніколи я само себе не зраджу,
Не зраджуйте і ви мене, прошу,
В житті для вас багато дуже важу,
Як зрадите мене, я слова не скажу,
Піду собі тихенько світ за очі,
Заплачу я весняним ручаєм,
І збудуться мої слова пророчі,
Осяду в серці болем й відчаєм.
Мої кохані, милі, добрі люди,
Носіть в своєму серденьку мене,
Я вічне, я завжди із вами буду,
Я маю те, що й після смерті ще живе».
Світлина з мережі Інтернет
Чудовий вірш, Валентино! Браво!
щира і зворушлива лірика… браво автору!!!