Читателей на странице:
Розпорошило смутком мокрий сніг…
Шукаю Вашу руку в призмі літ,
циклон приносить вітер з далини.
і в осуд заплітає серця біг.
Впав сніжний доторк – слід від сивини…
Та наш зв’язок міцний, немов магніт –
І він зруйнує холод, вітер, лід,
Бо кожен з нас в душі тепло зберіг…
Невпинний мокрий сніг нас огортав.
Нестерпна у буденності сльота,
Вмивала щоки, билась об поріг…
Хоч сніг закрив останній ріст трави –
В душі, під снігом – завжди поряд – Ви…
/Художник Джеф Роуленд, Англія./